» » Народ САМ вирішить!

Народ САМ вирішить!



Народ САМ вирішить!

«На майдані коло церкви революція іде!..». Чомусь саме ці слова Павла Тичини згадалися, коли, з-поміж густих бур’янів, ми, врешті, виїхали до Малорогозянської сільської ради. Добратися сюди вирішили через Феськи дорогою, яку за водосховищем вимостив голова ФГ «Альфа» В.І.Бєлінський. Люди тоді не оцінили його подарунок. Хтось навіть пустив плітки, що на ремонт шляху виділялися бюджетні мільйони, а насправді у ями сипали биту цеглу. То й справді були залишки будівель, викуплених в Одноробівці Віктором Івановичем. За десятки кілометрів їх везли сюди вантажівки, а сучасні трактори розплановували, розрівнювали хай і недорогий, але такий потрібний тут матеріал. Адже Мала Рогозянка давно перетворилася на периферію Золочівщини. Це тут тихо згас один із найміцніших радгоспів області. На той час керував у ньому вже не Микола Заболотній. Він став останньою надією господарства й довколишніх сіл.

Народ САМ вирішить!

Простий люд, про який тут особливо ніхто не дбав, почав виявляти дива самосвідомості й організованості. Найпершими в районі самі селяни ремонтували центральну вулицю. «Зоря» писала про той феномен. Приклад для інших був неоціненним! А ще люди показали, скільки насправді коштує полатати дорогу. Без «відкатів» і хабарів. Повністю без участі начальства. Навіть виборного.
Мабуть, за ті вчинки я почав поважати малорогозян. І тому, коли дізнався, що більшість з них, в ході децентралізації, прагнуть відділитися й примкнути до Вільшан, для себе вирішив їм допомогти, хоч і не хотів нищення району.
Пам’ятаєте матеріали «Зорі» про снігопади? Зимою мені вкотре здалося, що маємо живе підтвердження назрілого відходу сіл ради до іншого центру. Дороги сюди від Золочева не поспішали прочищати. Зате до Вільшан їх вчасно звільняли від заметів.
Обидві сторони конфлікту, про який ми починаємо розповідати, вимагають від мене об’єктивності. І я не збираюся бути іншим. Роботу журналіста видно. Її не приховаєш, як тіньові способи переділу землі. А саме їх отут із рахунків скидати не можна. І про них ми писали відкрито, й не раз. Але реакції від людей або від влади не отримали. Зараз же повернемося до переділу адміністративного. Бо той, хто тут керуватиме після децентралізації, й матиме змогу ділити гектари.

Народ САМ вирішить!

Отже, від Вільшанської громади в минулому році надходить пропозиція про об’єднання. Занадто швидко на неї реагує Малорогозянська сільська рада. Навмисне терміну «громада» в даному контексті не застосовую.
Тепер перейдемо до цифр. На території ради мешкає приблизно 850 виборців. А на збори, де поставили питання про об’єднання, у селі Перемога зійшлося 56 жителів. З них «за» проголосувало 36. У Рогозянці прий¬шло 77 мешканців, до Вільшан захотіло 28. Тобто 64 чоловіки вирішили долю всіх! Звертаюся до «любителів об’єктивності». Вам це не видається підозрілим? Може, погано оповістили народ? Бо з усього, що я тут побачив, сказати, ніби місцеві люди неактивні, значить збрехати.
У той же час сільський голова і більшість депутатів провели цілеспрямовану роботу на злиття громад. У них для того вже було майже все: рішення зборів, рішення сесії. Навіть полагоджена до Вільшан дорога. Ми й про неї теж писали. І про те, хто туди давав кошти. А це був не лише зацікавлений фермер з Вільшан, а й прості люди. Значить, їм того хотілося?!

Народ САМ вирішить!

Закінчувався червень й почалися несподіванки. До мого кабінету зайшли троє. Вони назвалися представниками Малорогозянської громади: Юлія Кіт, Віталій Писаренко, Сергій Синявський. Поклали на стіл Звернення до голови райдержадміністрації. Його текст ми наводимо. А ще мені показали 416 підписів.
— Ми могли б зібрати й більше. Люди хочуть залишитися із Золочевом!
Саме з того моменту я почав розуміти, що зовсім не знаю про справжні настрої тамтешніх селян. Приміром, мені говорили «доброзичливці», що Віталій, а, особливо, Сергій – алкоголіки. І що за ними — «десяток таких же»… Отут давайте перенесемося на майдан біля Малорогозянської церкви. Одразу по приїзду я на ньому нарахував півтори сотні дуже стурбованих і рішучих місцевих жителів. І їх щохвилини ставало більше. Хоча на сесію сільської ради, де четвертим питанням винесли об’єднання із Вільшанами, народ ніхто не запрошував. Мені й голові районної ради Л.В.Канівцю зайти до сесійної зали дозволили.
Дванадцять депутатів слухали А.М.Натальченка. Спочатку про сміття. Потім ще про щось. Голосували швиденько й рішення приймали якісь неконкретні. Усі підсвідомо напружувалися, долаючи чергове питання, наближаючись до «основного». А в той час до душної зали засідань, де двері не зачиняли, бо задихнешся, стали підтягуватися люди. І тут почалося! Я такого ніде на Золочівщині, та й у сусідніх районах, не бачив. Народ гнівався, цікавлячись, чому ніхто не зважає на думку більшості. Вимагали провести повторні слухання й голосування «за» чи «проти» об’єднання з Вільшанами.
Натальченко ж був невблаганним. Вже стало ясно всім, що ситуація виходить з-під контролю. Селян більшало й вони не збиралися розходитися. Я бачив, як Канівець відвів у бік Анатолія Миколайовича й радив йому прислухатися до думки людей. Але марно! Й ось за годину вони вже більше не говорили про об’єднання, а почали вимагати відставки сільського голови. Від «сміттєвої люстрації» Натальченка відділяв крок та широка спина Л.В.Канівця. І він таки по ній від когось отримав стусана. Це коли у сільського голови вирвали з рук ще не підписані рішення цієї сесії про згоду на об’єднання з Вільшанами. Їх зробили раніше! Знаєте, можна довго й емоційно описувати, що там діялося чотири чи п’ять годин. Але чи варто? Усе закінчилося, коли приїхала міліція.

Народ САМ вирішить!

А тепер про наслідки. Об’єктивно. Вигнати з роботи А.М.Натальченка з ініціативи людей ще не можна. Бо він рік не відпрацював. Сам він мені сказав, що заяву не підписуватиме. Більшість депутатів голову підтримують. Це дивно. Хтось же їх обирав. Хоча ось цифри. За Анатолія Миколайовича голосувало менше сотні. Приблизно десять відсотків виборців. Так що «гра» з малими цифрами тут почалася давно.
Ті, хто за Вільшани, твердять, що людей дурили, коли збирали підписи. Казали, ніби школу закривають. Може, був і такий аргумент. Хоча сам Натальченко визнав, що «люди не люблять Літвінова. Чомусь». Мається на увазі фермер з Вільшан.
Далі голова сказав, що проведе нові слухання. Але це якщо надійде нова пропозиція. Приміром, від Золочева. Який не межує з Рогозянкою й тому повинен діяти через інші населені пункти.
І все ж я переконаний, що людей хвилює не лише школа, а й земельне питання. Вісімдесят гектарів віддали немісцевому підприємцю, і його ім’я пов’язують із головою РДА. До слова, зараз землями за межами села розпоряджається райдержадміністрація. Є й інші землі, котрі обробляє фермер з Вільшан. Є й городи та гектари, котрі законно не оформлені, а селяни без них вже не виживуть. І кожен, голосуючи, найперше думає про власні вигоди. А ті, хто їм «підказують», дбають про своє.
Добре, якби усім було добре. Але так не станеться! І рішення доведеться приймати!

А тепер уявіть, що в Малій Рогозянці почнуть платити за всю землю офіційно, на рахунок громади. Тоді одразу з’являться гроші й не треба буде принижуватися за якісь «крихти» зі столу багатих. Вистачить і на світло, й на дорогу, й на боротьбу зі сміттям, і на дитсадки. А спонсори… вони допоможуть. Куди дітися! Якщо громада сама буде вирішувати, як їй жити.
Поки що ж з натовпу чути вигуки, ніби сільського голову підкупили заради гектарів. Він твердить, що гроші дали «ініціативній групі» й погрожує розповісти про тиск на депутатів, вісім з яких ще за Анатолія Івановича. Але саме депутати можуть виразити недовіру голові. І його доведеться перебирати.
В усій цій непростій історії є головне: народ відчув свою справжню силу й не хоче миритися з несправедливістю. А ще більше – з тим, що його тримають за дурня. Очільник місцевої громади не був готовий до такого розвитку подій. І не лише він… Далі буде!
Василь Мірошник
Фото автора


За матеріалом міжрайонної газети «Зоря»
svadebnet.ruknig5.ru

Теги: Народ, люди, Україна, громада, вимога


   Залиште ваш відгук

  • FACEBOOK
  • В КОНТАКТЕ
Заблоковано !!!

Контакти «ГО–«Альтернатива»»

Помічник депутата Харківської обласної ради: Станіслав Шапарь (095) 191-17-33.
Депутати Пісочинської селищної ради Олександр Тищенко (067) 741-33-91; Людмила Кісєльова
(099) 276-01-54.
Депутати Харківської районної ради: Артем Фисун (095) 671-17-22; Артем Костецький (067) 573-71-03; Дмитро Куріло (050) 532-28-50.
Депутат Харківської обласної ради: Віктор Кисіль (050) 956-18-08.

 

Наш E-Mail: