З часу заснування Пісочина основною його складовою були хутори. Деякі з них на протязі часу змінювали свою назву. Це хутори: Бобринський, Оленівський, Філонівський - Рай-Оленівка; Череватий, Філонів - Сухачова; Федотів, Макаренків, Шевченків, Степанидин - Зайців; Дяченків, Микитівський - урочище Парк (Безчетвертного). Були хутори, що об'єднавшись з більш сильними поселеннями, назавжди зникли зі сторінок історії. Решта хуторів зберегла свою назву на протязі всього періоду існування. З часів першого закриття Курязького монастиря (1788 р.) його підлегле село Куряж з хуторами Підмонастирські Подвірки, Гуки та хуторками - Небошним (Небоги), Невошним, Тонконошним (Тонконогів) та Губіним перейшли у підпорядкування пісочинської управи. У середині XIX ст. купець І.І. Рижов купив лісові дачі й утворив хут. Рижов. А на початку XX ст. утворили свої хутори Савин, Шихов та Демидов.